змивати

Змива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. змити, змию, -єш, гл.

1) Смывать, смыть. Ой ви сльози, дрібні сльози, ви змиєте горе. Шевч. 171. Як водою змито — нема й нема. Г. Барв. 78.

2) Вымывать, вымыть. Голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43. Пасітеся, сірі воли, не бійтеся вовка, а я піду до дівчини, — чи змита головка. Чуб. V. 57.

Значення в інших словниках

1. змивати — змива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змивати — -аю, -аєш, недок., змити, змию, змиєш, док., перех. 1》 Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. || Стікаючи по чому-небудь, видаляти, знищувати щось (про рідину). 2》 Миючи, перемиваючи, робити чистим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змивати — ЗМИВА́ТИ (руйнуючи, знищуючи сильною течією, великою кількістю води, відносити кудись що-небудь), РОЗМИВА́ТИ. — Док.: зми́ти, розми́ти. На крутому схилі я мав морг поля. Коли не змивала злива, то збирав трохи жита (С.  Словник синонімів української мови
4. змивати — ЗМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМИ́ТИ, зми́ю, зми́єш, док., перех. 1. Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. [Микола:] Я навмисне не змивав крови [крові] з себе і додому так приїхав, щоби вас до суду завдати (Фр.  Словник української мови в 11 томах