змивати

ЗМИВА́ТИ (руйнуючи, знищуючи сильною течією, великою кількістю води, відносити кудись що-небудь), РОЗМИВА́ТИ. — Док.: зми́ти, розми́ти. На крутому схилі я мав морг поля. Коли не змивала злива, то збирав трохи жита (С. Чорнобривець); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко).

МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. (енергійно тручи, чистячи тощо); ВІДШАРО́ВУВАТИ розм. (від чогось, енергійно тручи, чистячи тощо); ОБМИВА́ТИ (ОМИВА́ТИ), ОБПОЛІ́СКУВАТИ розм. (кругом, з усіх боків); ВІДПОЛІ́СКУВАТИ (злегка не дуже забруднені речі, посуд); УМИВА́ТИ (ВМИВА́ТИ) (перев. обличчя, руки тощо); ПРОМИВА́ТИ (посуд, рани, очі тощо). — Док.: поми́ти, ви́мити, поба́нити, ви́банити, пополоска́ти, зми́ти, відми́ти, пошарува́ти, ви́шарувати, відшарува́ти, обми́ти (оми́ти), обполоска́ти, відполоска́ти, уми́ти (вми́ти), проми́ти. По обіді Мотря почала мити горшки та миски (І. Нечуй-Левицький); Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою, щоб пішла дитина між люди чиста й охайна (Ю. Яновський); Марія і Софійка.. полоскали запорошені в дорозі бідони для молока (І. Муратов); Куди тобі до дівчини в артілі, Що гній з корів змиває і шкребе (Д. Павличко); Полоскала, викручувала (Оленка) сорочку, відмивала комір, рукави (К. Гордієнко); Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (І. Нечуй-Левицький); Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Яновська); Двічі на день підстилку солом'яну міняв (Митько) у хліві і, наче дитину, обмивав теля теплою водою з милом (О. Донченко); Буря ревіла, а грубий дощ шумів, обполіскуючи стіни монастиря (І. Франко); Падав і вставав на ноги збиті, Від пилюки умивав лице, Критики, бувало, й знамениті І про мене тискали слівце (А. Малишко); Яринка промивала колби і скляні трубочки (В. Собко); Щось ріже Чохову очі, він набирає повну пригорщу води і промиває їх (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. змивати — змива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змивати — -аю, -аєш, недок., змити, змию, змиєш, док., перех. 1》 Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. || Стікаючи по чому-небудь, видаляти, знищувати щось (про рідину). 2》 Миючи, перемиваючи, робити чистим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змивати — ЗМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМИ́ТИ, зми́ю, зми́єш, док., перех. 1. Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. [Микола:] Я навмисне не змивав крови [крові] з себе і додому так приїхав, щоби вас до суду завдати (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. змивати — Змива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. змити, змию, -єш, гл. 1) Смывать, смыть. Ой ви сльози, дрібні сльози, ви змиєте горе. Шевч. 171. Як водою змито — нема й нема. Г. Барв. 78. 2) Вымывать, вымыть. Голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43.  Словник української мови Грінченка