змивати

змива́ти

-аю, -аєш, недок., змити, змию, змиєш, док., перех.

1》 Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось.

|| Стікаючи по чому-небудь, видаляти, знищувати щось (про рідину).

2》 Миючи, перемиваючи, робити чистим.

3》 Розмиваючи поверхню чого-небудь, відносити кудись пісок, землю і т. ін. (перев. про воду).

|| Зривати, збивати, зносити кого-, що-небудь (перев. про воду).

|| безос.

|| Псувати, руйнувати, знищувати сильною течією, надмірною кількістю води.

4》 перен. Звільняти себе чи кого-небудь від чогось неприємного, ганебного і т. ін.

|| перен. Спричинятися, приводити до зникнення, знищення чого-небудь важкого, неприємного.

Кров'ю змити ганьбу — заплатити своїм життям за безчестя.

5》 розм. Робити кого-, що-небудь мокрим, вологим, омиваючи, обливаючи його.

Значення в інших словниках

1. змивати — змива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змивати — ЗМИВА́ТИ (руйнуючи, знищуючи сильною течією, великою кількістю води, відносити кудись що-небудь), РОЗМИВА́ТИ. — Док.: зми́ти, розми́ти. На крутому схилі я мав морг поля. Коли не змивала злива, то збирав трохи жита (С.  Словник синонімів української мови
3. змивати — ЗМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМИ́ТИ, зми́ю, зми́єш, док., перех. 1. Миючи чим-небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. [Микола:] Я навмисне не змивав крови [крові] з себе і додому так приїхав, щоби вас до суду завдати (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. змивати — Змива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. змити, змию, -єш, гл. 1) Смывать, смыть. Ой ви сльози, дрібні сльози, ви змиєте горе. Шевч. 171. Як водою змито — нема й нема. Г. Барв. 78. 2) Вымывать, вымыть. Голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43.  Словник української мови Грінченка