золотце

Золотце́, -ця́

с.

1) ум. отъ золото.

2) Шумиха. (Шишки з короваю) великі з золотцем. Алв. 35.

Значення в інших словниках

1. золотце — зо́лотце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. золотце — -я, с. Пестл. до золото 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотце — ЗО́ЛОТЦЕ, я, с. Пестл. до зо́лото 1. — А ти, значить, золотце миєш? — запитав Цапигін. Прихована тривога майнула в Мамедових очах.— Нема золота, — хутко сказав він (Донч., II, 1956, 38). ◊ Срі́бне зо́лотце — про паскудну людину.  Словник української мови в 11 томах