золотце

ЗО́ЛОТЦЕ, я, с. Пестл. до зо́лото 1.

— А ти, значить, золотце миєш? — запитав Цапигін. Прихована тривога майнула в Мамедових очах.— Нема золота, — хутко сказав він (Донч., II, 1956, 38).

◊ Срі́бне зо́лотце — про паскудну людину.

[Явдоха:] Навіщо ви вийшли за нього? Спитали б мене, дарма що брат, сказала б прямо: не йдіть, бо то.. срібне золотце!.. (Кроп., II, 1958, 462).

Значення в інших словниках

1. золотце — зо́лотце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. золотце — -я, с. Пестл. до золото 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотце — Золотце́, -ця́ с. 1) ум. отъ золото. 2) Шумиха. (Шишки з короваю) великі з золотцем. Алв. 35.  Словник української мови Грінченка