зочити
Зочити, -чу, -чиш
гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).
Словник української мови ГрінченкаЗочити, -чу, -чиш
гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).
Словник української мови Грінченка