зочити
ЗО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що поба́чити.
— Скоро лиш його я зочив, То й до нього я прискочив (Фр., XII, 1953, 55);
— А це що? гармата? — скрикнув жвавий Константин, зочивши.. заржавілу гармату (Крим., А. Лаговський, І — II, 1905, 109).
Словник української мови (СУМ-11)