зумітися

Зумітися, міюся, мієшся

гл.

1) = зуміти. А щоб ти зумілася! Ковел. у.

2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.

Значення в інших словниках

1. зумітися — зумі́тися дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. зумітися — Зумі́тися. Знетямитися, здивуватися Докінчивши свій протокол, зумів ся Ярема, бо пані Оксана ані не розлютилась, ні розплакалась і не втікла до другої комнати [...], навіть усьміхалась якось зловіщо (Б., 1895, 9, 2) // рос.  Українська літературна мова на Буковині
3. зумітися — див. зуміватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зумітися — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
5. зумітися — ЗУМІ́ТИСЯ див. зуміва́тися.  Словник української мови в 11 томах