канюка
Канюка, -ки
об.
1) Попрошайка.
2) ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Словник української мови ГрінченкаКанюка, -ки
об.
1) Попрошайка.
2) ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Словник української мови Грінченка