канюка
КАНЮ́КА¹, и, ж. Те саме, що ка́ня.
Ой летіла канюка, постреляна з лука (Чуб., V, 1874, 833);
Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Оп., Іду.., 1958, 28);
*У порівн. Канюкою сидить (Номис, 1864, № 2768).
КАНЮ́КА², и, ч. і ж., зневажл. Набридливий прохач; жебрак.
Словник української мови (СУМ-11)