Значення в інших словниках
-
канюка —
каню́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота птах каню́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жебрак; той, хто канючить зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
канюка —
I -и, ж. Те саме, що каня. II -и, ч. і ж., зневажл. Набридливий прохач; жебрак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
канюка —
КА́НЯ (хижий птах родини яструбових), КАНЮ́К, КАНЮ́КА, МИШОЇ́Д. Понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки (І. Франко); Ой летіла канюка, постреляна з лука (П.
Словник синонімів української мови
-
канюка —
КАНЮ́КА¹, и, ж. Те саме, що ка́ня. Ой летіла канюка, постреляна з лука (Чуб., V, 1874, 833); Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Оп., Іду..
Словник української мови в 11 томах
-
канюка —
Канюка, -ки об. 1) Попрошайка. 2) ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Словник української мови Грінченка