1. Словник української мови в 11 томах

канюка

КАНЮ́КА¹, и, ж. Те саме, що ка́ня.

Ой летіла канюка, постреляна з лука (Чуб., V, 1874, 833);

Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Оп., Іду.., 1958, 28);

*У порівн. Канюкою сидить (Номис, 1864, № 2768).

КАНЮ́КА², и, ч. і ж., зневажл. Набридливий прохач; жебрак.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канюка — каню́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота птах каню́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жебрак; той, хто канючить зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. канюка — див. жебрак Словник синонімів Вусика
  3. канюка — I -и, ж. Те саме, що каня. II -и, ч. і ж., зневажл. Набридливий прохач; жебрак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канюка — КА́НЯ (хижий птах родини яструбових), КАНЮ́К, КАНЮ́КА, МИШОЇ́Д. Понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки (І. Франко); Ой летіла канюка, постреляна з лука (П. Словник синонімів української мови
  5. канюка — Канюка, -ки об. 1) Попрошайка. 2) ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768. Словник української мови Грінченка