канюка
каню́ка
I -и, ж.
Те саме, що каня.
II -и, ч. і ж., зневажл.
Набридливий прохач; жебрак.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канюка — каню́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота птах каню́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жебрак; той, хто канючить зневажл. Орфографічний словник української мови
- канюка — див. жебрак Словник синонімів Вусика
- канюка — КА́НЯ (хижий птах родини яструбових), КАНЮ́К, КАНЮ́КА, МИШОЇ́Д. Понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки (І. Франко); Ой летіла канюка, постреляна з лука (П. Словник синонімів української мови
- канюка — КАНЮ́КА¹, и, ж. Те саме, що ка́ня. Ой летіла канюка, постреляна з лука (Чуб., V, 1874, 833); Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Оп., Іду.. Словник української мови в 11 томах
- канюка — Канюка, -ки об. 1) Попрошайка. 2) ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768. Словник української мови Грінченка