Словник української мови в 11 томах

канючення

КАНЮ́ЧЕННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. каню́чити.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. канючення — каню́чення іменник середнього роду зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. канючення — -я, с., зневажл. Дія за знач. канючити.  Великий тлумачний словник сучасної мови