Словник української мови Грінченка

кара

Кара, -ри

ж.

1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263.

2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Мет. 57. ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? н. п.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. кара — (здійснення на комусь якогось засуду) покарання, покута, (жорстока) розправа.  Словник синонімів Полюги
  2. кара — ка́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. кара — Ка́ра. Штраф. Марки почтові мусять бути приліплені тільки на передній (адресовій) стороні письма, инакше прийдесь адресатам платити кару (Б.  Українська літературна мова на Буковині
  4. кара — (призначена кому) покарання, покара; (дія) КАРАННЯ; (тілесна) екзекуція; (грошова) штраф, пеня, р. гривна; (дисциплінарна) стягнення.  Словник синонімів Караванського
  5. кара — I відплата, догана, запотиличка, запотиличник, ляпас, мста, наганяй (нар.), нахлобучка, отченаш (перен.), покара, покарання, покута, помста, потиличник, почубеньки, прочухан, розплата, скарання, укарання Фразеологічні синоніми: Божа кара; гнів Божий...  Словник синонімів Вусика
  6. кара — -и, ж. 1》 Суворе покарання, відплата за що-небудь. || Катування. || Страта. [Чиста] кара Божа (Господня) — уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь; горе, нещастя, напасть. 2》 діал. Штраф.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. Кара — Символічне застереження кандидату наприкінці церемонії присвяти.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. кара — Без кари нема поправи. Укараний не робить більше лиха, щоб знова не потерпіти. Бог буком не карає. Кара від Бога приходить у ріжних формах. І на тебе жде куна, як будеш така як вона.  Приповідки або українсько-народня філософія
  9. кара — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.  Словник синонімів української мови
  10. кара — КА́РА, и, ж. 1. Суворе покарання, відплата за що-небудь. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Котл.  Словник української мови в 11 томах