карабеля

Карабе́ля, -лі

ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.

Значення в інших словниках

1. карабеля — Крива шабля [II]  Словник з творів Івана Франка
2. карабеля — карабе́ля іменник жіночого роду крива шабля арх.  Орфографічний словник української мови
3. карабеля — -і, ж., заст. Крива шабля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карабеля — КАРАБЕ́ЛЯ, і, ж., заст. Крива шабля. Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 371); Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Ле, Наливайко, 1957, 291).  Словник української мови в 11 томах