карабеля

КАРАБЕ́ЛЯ, і, ж., заст. Крива шабля.

Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 371);

Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Ле, Наливайко, 1957, 291).

Значення в інших словниках

1. карабеля — Крива шабля [II]  Словник з творів Івана Франка
2. карабеля — карабе́ля іменник жіночого роду крива шабля арх.  Орфографічний словник української мови
3. карабеля — -і, ж., заст. Крива шабля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карабеля — Карабе́ля, -лі ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.  Словник української мови Грінченка