картузик

Картуз, -за

м. Картузъ, фуражка. Вас. 156. Чуб. VII. 413. Хто ходить у картузі, так у того чорти у пузі. Ном. ум. картузик. Взялось за картузик та й прощається. О. 1862. V. 58.

Значення в інших словниках

1. картузик — карту́зик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. картузик — -а, ч. Зменш.-пестл. до картуз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. картузик — КАРТУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карту́з. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (М. Коцюбинський); Над ними [очима] з-під драного картузика волосся – білявими житніми колосками (А.  Словник української мови у 20 томах
4. картузик — КАРТУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карту́з. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (Коцюб., І, 1955, 130); Над ними [очима] з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками (Головко, І, 1957, 94).  Словник української мови в 11 томах