картузик
КАРТУ́ЗИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до карту́з.
Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (М. Коцюбинський);
Над ними [очима] з-під драного картузика волосся – білявими житніми колосками (А. Головко);
На голові круглий картузик з довгим зеленим пластмасовим козирком – у таких картузиках завжди малюють жокеїв і велосипедистів (П. Загребельний);
Я прийду сюди аж ген із того досвітку Хлопчаком у полинялому картузику, І розтане сивий іней мого досвіду У завулку, що гучить мені, як музика (Б. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)