картузик
КАРТУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карту́з.
Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (Коцюб., І, 1955, 130);
Над ними [очима] з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками (Головко, І, 1957, 94).
Словник української мови (СУМ-11)