картуз
КАРТУ́З, а́, ч. Те саме, що кашке́т.
— А шкода, добрий картуз та передраний козирок,— додав він, розглядаючи (Мирний, І, 1954, 312);
Картуз ще місяць тому був новісінький, козирок блищав, мов дзеркальце (Донч., V, 1957, 7).
Словник української мови (СУМ-11)