кватира
Квати́ра, -ри
ж.
1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор.
2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш.
3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74.
4) Фаза луны. Чуб. І. 10. ум. кватирка, квати́ронька, кватирочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. см. квартира, кватера, кватиря.
Словник української мови Грінченка