кватира

КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РА розм., ХА́ТА розм. — Квартира директора, — доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Збанацький); — Це ти наймаєш кватиру? — спитав Власов, обдивляючись хату (Панас Мирний); Хата наша — дві кімнатки — нічого собі. На другому поверсі (М. Коцюбинський).

ФА́ЗА (місяця), КВАТИ́РА заст., КВА́ДРА заст. Для мене, селянського сина, що привик чути вічні побоювання та бачити тривожну увагу на погоду, на хмари, на вітер, на мороз або спеку, фази місяця, було новиною те рівне, веселе життя міського робітника (І. Франко); Перша кватира місяця; В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме, ні солитиме угірків (огірків) (М. Номис).

ШИ́БКА (скло в рамі вікна, дверей і т. ін.), ШИ́БА розм., ОБОЛО́НЯ заст., КВАТИ́РА заст., КВАТИ́РКА заст., ОБОЛО́НКА діал.; ВІКНО́ (усе скло в одному вікні). Застукотів по черепичній покрівлі град, задзвенів у шибки (І. Нечуй-Левицький); Шиби у вікнах були розбиті (Л. Первомайський); Глянула Маріяна У вікно в оболоню (пісня); Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру (Словник Б. Грінченка); Подивився козак Нечай у нову кватирку (Словник Б. Грінченка); З оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Т. Шевченко); В морок дивляться так дико розбиті вікна без вогнів (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. кватира — квати́ра іменник жіночого роду помешкання, хата; фаза Місяця — рідко; шибка у вікні — рідко; кватирка — діал. розм.  Орфографічний словник української мови
2. кватира — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що квартира 1), 2); помешкання, хата. 2》 заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця. 3》 заст. Шибка у вікні. 4》 діал. Кватирка (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кватира — КВАТИ́РА, и, ж. 1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (І. Нечуй-Левицький); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кватира — Кварти́ра і квати́ра, -ри; -ти́ри, -ти́р; в літер. мові слід уживати кварти́ра  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кватира — КВАТИ́РА, и, ж. 1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми.  Словник української мови в 11 томах
6. кватира — Квати́ра, -ри ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш.  Словник української мови Грінченка