кватира
КВАТИ́РА, и, ж.
1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата.
Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173);
Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310);
[Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Шевч., І, 1951, 366).
2. заст. Фаза (місяця).
Перша кватира місяця.
3. заст. Шибка у вікні.
Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Гр.).
4. діал. Кватирка (у 2 знач.).
Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)