кватира
КВАТИ́РА, и, ж.
1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання.
Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (І. Нечуй-Левицький);
Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (І. Франко);
Повернувшись до міста, Шаптала не пішов на свою звичайну кватиру до бабусі Одарки (В. Підмогильний);
Він хитренько всміхнувся і пояснив: – Цей витівник теперички не в кватирі живе, а в млині (В. Шкляр);
[Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Т. Шевченко).
2. заст. Фаза (місяця).
На Бойківщині практикувалося передбачення погоди на всі пори року за чотирма фазами місяця грудня (“кватирами”): перша – на весну, друга – на літо, третя – на осінь, а четверта – на зиму (з наук. літ.);
Перша кватира місяця.
3. заст. Шибка.
Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Б. Грінченка).
4. діал. Кватирка (у 1 знач.).
Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)