квач
Квач, -ча
м.
1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. п'я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755.
2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60).
3) Родъ дѣтской игры. см. квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. ум. квачик.
Словник української мови Грінченка