киринник

Кири́нник, -ка

м.

1) Безпорядочный человѣкъ. Желех.

2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.

Значення в інших словниках

1. киринник — -а, ч., заст. Забруднювач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. киринник — кири́нник брудний, неохайний чоловік; нечупара (ст)||зацофанець, капарник, коцмолух (коцмолюх), нехлюйник, нехлюя, свинтус (свинтух), фанда, шлямазарник, шмайґілес (шмайделес), шмаровоз (смаровоз, шміровоз), шмунко (шмунько)  Лексикон львівський: поважно і на жарт