кита
Кита, -ти
ж.
1) = китиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель).
2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II. 5. см. китюх.
3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. І. 121. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає. АД. І. 116, 125.
Словник української мови Грінченка