кита

КИ́ТА, и, ж., діал.

Китиця (у 1 знач.).

Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. кита — Ки́та: — жмут [VI] — прикраса з пір'я, пучок півнячих пер [16]  Словник з творів Івана Франка
2. кита — -и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кита — КИ́ТА, и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.). Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (Фр., VI, 1951, 45).  Словник української мови в 11 томах
4. кита — Кита, -ти ж. 1) = китиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II.  Словник української мови Грінченка