кита
КИ́ТА, и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.).
Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (Фр., VI, 1951, 45).
Словник української мови (СУМ-11)