Словник української мови Грінченка

коберець

Кобе́р, -бра

м. Коверъ. Левч. 58. ум. кобе́рець. Постелю я коберець. н. п.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. коберець — КОБЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Килим. Постелю я коберець (Сл. Б. Грінченка); Прибув купець із Каффи до Бардіїва [Бардієва]. І привіз він коберці з індійського пір'я такі гарні, що надивитися не годен ніхто (Ю. Винничук).  Словник української мови у 20 томах