коберець
КОБЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст.
Килим.
Постелю я коберець (Сл. Б. Грінченка);
Прибув купець із Каффи до Бардіїва [Бардієва]. І привіз він коберці з індійського пір'я такі гарні, що надивитися не годен ніхто (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)