корч
Корч, -ча
м.
1) Пень.
2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.
Словник української мови ГрінченкаКорч, -ча
м.
1) Пень.
2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.
Словник української мови Грінченка