корч
КОРЧ¹, а, ч.
1. Пень, викорчуваний, вивернутий з корінням.
Врубав [Павло] дров з старого дубового корча (В. Кучер);
Всюди в воді пливли колоди, корчі й дошки (О. Ільченко);
* У порівн. Сухорлявий, низенький, немов вирваний з землі корч, він стояв біля Марії (Ю. Бедзик);
// Розгалужене коріння дерев, кущів.
Кінь спотикався на корчах лісової дороги (Ю. Яновський);
[Остап:] Ходім, Тарасе, до старого млина, там глибоко, на дні корчі, і риби там багато (О. Корнійчук);
Котька перечепився об якийсь корч і з усього розмаху гепнувся на землю... (В. Нестайко).
2. Те саме, що кущ 1, 2.
Тільки при долині два корчі калини (П. Чубинський);
Недалечко під корчем ліщини горить ватра (Марко Черемшина);
У затишному ярочку, в густих корчах калини хлопці несподівано спинилися (П. Колесник);
Дмитро сів, роззирнувся довкола і, не знайшовши нічого, схожого на міцний корч, спробував вибратися з байраку в інший спосіб: повільно та впевнено звиваючись усім тілом, наче змія (А. Кокотюха);
Залізла [Катруся] під пліт у корчі великого бур'яну (Н. Кобринська);
Северко .. залишився дома на господарстві і рвав для телят берізку, що плелась, на його горе, між корчами картоплі (А. Іщук).
КОРЧ², у, ч., розм.
Те саме, що ко́рчі.
В горлі корч хапав; я затиснула зуби сильно, бо мені виривався зойк з уст (О. Кобилянська);
Сивоокові видно було, як після кожного ковтка ніби корч проходить по Ситниковій спині (П. Загребельний);
* Образно. В жорстокому ході війни, в останньому корчі напруження всіх сил обидва вороги впадуть знесилені й вичерпані, впившись один одному в горлянку (О. Шугай).
Словник української мови (СУМ-20)