корч

КУЩ (низькоросла дерев'яниста рослина, гілки якої ростуть майже від кореня), КОРЧ, КРАК діал., КУПИНА́ заст. Втікач упав головою вниз. Але зараз же знов підвівся й побіг просто на кущі, які стояли перед ним (В. Винниченко); Змією поповзла (Маруся) в росистих корчах, вся перемокнувши в одну хвилю (Г. Хоткевич); Оцей старий дотепник і штукар — Відомо всім — колишній вовкулака. Було засяє місяця пожар, І він крадеться з-за густого крака... (М. Рильський).

ПЕНЬ (залишок від зрізаного або зламаного дерева), ПЕНЬО́К, ШТУРПА́К діал. (з гострим верхом); КОРЧ (викорчуваний з корінням). В яру шелестіли дуби вікові, На пні засинала сова (П. Воронько); Я сів на вогкий осокоровий пеньок (Є. Гуцало); Невже оці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (М. Стельмах); Наносив (Павло) повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. корч — Корч: — кущ [21;52;51;II-IV,VI,VII,IX,XI] — кущ; судорога [V]  Словник з творів Івана Франка
2. корч — (хворобливі спазми в тілі) судороги.  Словник синонімів Полюги
3. корч — корч 1 іменник чоловічого роду пень, кущ корч 2 іменник чоловічого роду судома розм.  Орфографічний словник української мови
4. корч — Корч. Кущ. Чіпнули Тебе і мене недотепні фейлетоністи “Діла“, але в мене вже се не новина після напастий Яричевского. Треба привикнути і потішити ся пословицею, що лише в високі дерева громи б'ють, а не в корчі (Маковей, Листи, 552)...  Українська літературна мова на Буковині
5. корч — (не в землі) пень; (у землі) ПРВ. МН. коріння; Р. кущ; корчик, корчака, корчомаха.  Словник синонімів Караванського
6. корч — див. кривий; пень  Словник синонімів Вусика
7. корч — I -а, ч. 1》 Пень, викорчуваний з корінням. || Розгалужене коріння дерев, кущів. 2》 Те саме, що кущ 1). II -у, ч., розм. Те саме, що корчі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. корч — КОРЧ¹, а, ч. 1. Пень, викорчуваний, вивернутий з корінням. Врубав [Павло] дров з старого дубового корча (В. Кучер); Всюди в воді пливли колоди, корчі й дошки (О. Ільченко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
9. корч — корч 1. кущ (ср, ст): Під корчем малини хлопчик закопав усі свої скарби (Авторка) 2. мед. судома ●щоб тебе́ <�його́> корч вхопи́в (проклін)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. корч — Корч, -ча́, -че́ві; корчі́, -чі́в, -ча́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. корч — КОРЧ¹, а, ч. 1. Пень, викорчуваний з корінням. Наносив [Павло] повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (Кучер, Трудна любов, 1960, 77); Вербовий корч майже не тримався на воді. Але те не злякало Фреда. Він десь роздобув зручного кілка і.  Словник української мови в 11 томах
12. корч — Корч, -ча м. 1) Пень. 2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.  Словник української мови Грінченка