корівка

Корівка, -ки

ж. ум. отъ корова.

1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85.

2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.

Значення в інших словниках

1. корівка — корі́вка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири корі́вки  Орфографічний словник української мови
2. корівка — -и, ж. Зменш.-пестл. до корова 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корівка — КОРІ́ВКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коро́ва 1. – Чи багато корівок та воликів думаєте дати? – спитала сваха (І. Нечуй-Левицький); Корівки додому йдуть, головами покивують, хвостами помахують... Телятка за корівками біжать, помукують...  Словник української мови у 20 томах
4. корівка — Корі́вка, -вки, -вці; -рі́вки, -рі́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. корівка — КОРІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коро́ва 1. — Чи багато корівок та воликів думаєте дати? — спитала сваха (Н.-Лев., III, 1956, 54); Два роки доглядала [телицю], раділа — корівка, думала, буде… (Головко, II, 1957, 121).  Словник української мови в 11 томах