корівка —
корі́вка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири корі́вки
Орфографічний словник української мови
корівка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до корова 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
корівка —
КОРІ́ВКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коро́ва 1. – Чи багато корівок та воликів думаєте дати? – спитала сваха (І. Нечуй-Левицький); Корівки додому йдуть, головами покивують, хвостами помахують... Телятка за корівками біжать, помукують...
Словник української мови у 20 томах
корівка —
КОРІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коро́ва 1. — Чи багато корівок та воликів думаєте дати? — спитала сваха (Н.-Лев., III, 1956, 54); Два роки доглядала [телицю], раділа — корівка, думала, буде… (Головко, II, 1957, 121).
Словник української мови в 11 томах
корівка —
Корівка, -ки ж. ум. отъ корова. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.
Словник української мови Грінченка