коріннячко

Корі́ння, -ня

м. соб.

1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР.

2) Пряности. Желех. ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.

Значення в інших словниках

1. коріннячко — корі́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. коріннячко — -а, с. Зменш.-пестл. до коріння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коріннячко — КОРІ́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до корі́ння 1, 3. Щоб то тії сади висхли аж до коріннячка, Щоб мені було видно аж до подвір'ячка (з народної пісні); – Яке коріннячко, таке й насіннячко... У батька .. вдалися (Я. Качура); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. коріннячко — КОРІ́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до корі́ння. — Яке коріннячко, таке й насіннячко… У батька.. вдалися (Кач., Вибр., 1953, 437).  Словник української мови в 11 томах