коріннячко
КОРІ́ННЯЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до корі́ння 1, 3.
Щоб то тії сади висхли аж до коріннячка, Щоб мені було видно аж до подвір'ячка (з народної пісні);
– Яке коріннячко, таке й насіннячко... У батька .. вдалися (Я. Качура);
* У порівн. Від клопотів і вічної тривоги Йонька висох, як вербове коріннячко, зробився легкий на ходу (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)