корінняччя

КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с.

Збільш. до корі́ння 1.

– Плечима оперся о сплетене корінняччя (І. Франко);

Біля хрону – розлаписте листя петрушки, .. біліє розгалужене, худе корінняччя (Є. Гуцало);

Ось дуб-нелинь, якого і вп'ятьох не обхопиш, ось корінняччя з-під землі визирає (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. корінняччя — коріння́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. корінняччя — -я, с. Збірн. до корінь і коріння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння. — Плечима оперся о сплетене корінняччя (Фр., IV, 1950, 26).  Словник української мови в 11 томах