корінцевий
КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Зробл. із корінця (у 1 знач.).
Корінцева цигарниця.
2. Прикм. до коріне́ць 2.
Порушення кровообігу спинного мозку нерідко спричиняє компресія корінцевих вен грижею внаслідок остеохондрозу міжхребцевого диска (з наук. літ.);
Корінцеві болі.
3. Стос. до корінця (у 3 знач.).
Досвід художньо-технічних редакторів, художників і теоретиків книжкового мистецтва дав змогу зробити розворот книги врівноваженим і пропорційним унаслідок того, що поля її сторінки мають неоднакові розміри: найменшим є корінцеве поле, трохи більшим – верхнє, ще більшим – бокове й найбільшим – нижнє (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)