корінцевий

корінце́вий

-а, -е.

Прикм. до корінець.

|| Зробл. з корінця (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. корінцевий — корінце́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. корінцевий — КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Зробл. із корінця (у 1 знач.). Корінцева цигарниця. 2. Прикм. до коріне́ць 2. Порушення кровообігу спинного мозку нерідко спричиняє компресія корінцевих вен грижею внаслідок остеохондрозу міжхребцевого диска (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. корінцевий — КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до коріне́ць; // Зробл. з корінця (у 1 знач.). Корінцева цигарниця.  Словник української мови в 11 томах