крига

Крига, -ги

ж. Ледъ; пловучій ледъ. Тричі крию замерзала, тричі роставала. Шевч. 111. Холодний, як крига. Ном. крига скресла, крига йде. Ледъ тронулся. Скоро отсе крига скресла... Катря уже й веснянки заспівала. МВ. ІІ. 77. ум. кри́женька, кри́жка. Іще по гороньках сніженьки лежали, ой ще по долинах криженьки стояли. Чуб. III. 110.

Значення в інших словниках

1. крига — кри́га 1 іменник жіночого роду лід кри́га 2 іменник жіночого роду крижина  Орфографічний словник української мови
2. крига — Лід, зб. крижини; (тонка) шерех, шуга, сало; (одна брила) крижина.  Словник синонімів Караванського
3. крига — [крига] -гие, д. і м. -из'і  Орфоепічний словник української мови
4. крига — Те ж саме, що й лід.  Гірничий енциклопедичний словник
5. крига — -и, ж. 1》 Те саме, що лід. 2》 Те саме, що крижина. 3》 збірн. Битий лід скреслих водоймищ, річок і т. ін.; крижини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. крига — КРИ́ГА, и, ж. 1. Скупчення замерзлої води. Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т. Шевченко); Швидка течія невпинно мчала під кригою (А. Шиян); * Образно. Задзвеніла вода, забурлила, Рветься крига, скресає ріка (М.  Словник української мови у 20 томах
7. крига — бра́тися / взя́тися кри́гою, зі сл. о́чі, по́гляд. Ставати холодним, байдужим. — Мамо…— з серцем повертається до невеличкої постаті, а невеселі очі беруться кригою: ну, чого їй додивлятись за ним, наче за немовлям (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
8. крига — ЛІД (замерзла й затверділа вода), КРИ́ГА, ПРИПА́Й, СА́ЛО, ШУГА́, ШЕ́РЕШЕНЬ (тонкий шар криги або дрібні крижинки на поверхні води перед льодоставом).  Словник синонімів української мови
9. крига — Кри́га, -ги, -зі; кри́ги, криг  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. крига — КРИ́ГА, и, ж. 1 . Те саме, що лід. Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч., І, 1951, 42); Морозом тріскучим зціпило тебе, У кригу важку окувало (Фр.  Словник української мови в 11 томах