Значення в інших словниках
-
кувікання —
куві́кання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
кувікання —
-я, с. Дія за знач. кувікати та звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кувікання —
КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати і звуки, утворювані цією дією. – Я не чую скрипку тую. От що рохкання свиняче Та кувікання... – се чую (А. Кримський); Знадвору почулося пронизливе кувікання свині (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
кувікання —
Куві́кання, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кувікання —
КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати та звуки, утворювані цією дією. З дворів долинало кувікання поросят, кудкудакання курей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 107).
Словник української мови в 11 томах