кувікати
Куві́кати, -каю, -єш
гл.
1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60.
2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248.
Словник української мови ГрінченкаКуві́кати, -каю, -єш
гл.
1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60.
2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248.
Словник української мови Грінченка