кувікати
КУВІ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «куві» (про порося).
Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (Коцюб., II, 1955, 51);
В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122).
Словник української мови (СУМ-11)