кувікнути

КУВІ́КНУТИ, не, док. Однокр. до куві́кати.

Десь скотина ревнула, порося кувікнуло (Мирний, III, 1954, 314).

Значення в інших словниках

1. кувікнути — куві́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кувікнути — -не, док. Однокр. до кувікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кувікнути — КУВІ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до куві́кати. Десь скотина ревнула, порося кувікнуло (Панас Мирний); Жінка вдарила кноруса [кнура] хлудиною, той з переляку зробив пару карколомних стрибків, осів на задні ноги, кувікнув (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кувікнути — КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути.  Словник синонімів української мови