куга
КУГА́, и, ж.
1. (Schoenoplectus Palla.). Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом.
З куги плете собі Васюта бриль (Гр., І,. 1963, 111);
Хлоп’якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 38).
2. діал. Рогіз.
В глибині кону.. берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою.. і терном (Кроп., II, 1958, 265).
Словник української мови (СУМ-11)