куга

КУГА́, и́, ж.

1. Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом.

З куги плете собі Васюта бриль (Б. Грінченко);

Хлоп'якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (О. Ільченко);

Коло куги реве хвиля і, поминувши її, бурчить сердито свою старечу скаргу (Б. Антоненко-Давидович);

І раптом – зелена донецька сага, дихання вологи, холодна куга... (М. Бажан);

Нараз щось зашеберхало вгорі, наче здоровенний короп між кугою (Є. Доломан).

2. діал. Рогіз.

В глибині кону .. берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою .. і терном (М. Кропивницький);

У степовому говорі української мови кугою інколи називають очерет звичайний (з наук. літ.);

// Верх будівельної споруди, покритий кугою (рогозом).

За тим законом жив він, жила синиця на в'язові за його кугою, і рись за балкою, і сокіл-боривітер у небі, і змії-жовтобрюхи за могилою (Ю. Мушкетик).

3. Дерев'яний поплавок до невода чи сітки у вигляді невеличкої бочки.

На березі лежали нові куги, ліхтарі, на воді хитався, прип'ятий до верби, пошарпаний моторний човен з допотопним двигуном (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. куга — куга́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куга — див. водорості  Словник синонімів Вусика
3. куга — -и, ж. 1》 Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. 2》 діал. Рогіз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куга — куга́ (від тюрк. кога – комиш, тростина) назва двох видів трав’янистих багаторічних рослин родини осокових.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. куга — КУГА́, и, ж. 1. (Schoenoplectus Palla.). Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. З куги плете собі Васюта бриль (Гр., І,.  Словник української мови в 11 томах
6. куга — Куга, -ги ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35.  Словник української мови Грінченка