кувікання

КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати та звуки, утворювані цією дією.

З дворів долинало кувікання поросят, кудкудакання курей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 107).

Значення в інших словниках

1. кувікання — куві́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кувікання — -я, с. Дія за знач. кувікати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кувікання — КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати і звуки, утворювані цією дією. – Я не чую скрипку тую. От що рохкання свиняче Та кувікання... – се чую (А. Кримський); Знадвору почулося пронизливе кувікання свині (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. кувікання — Куві́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кувікання — Кувікання, -ня с. Крикъ поросенка.  Словник української мови Грінченка